Акваріум «Танець, якого ніколи не було»

У скляному кубі, де час мовчить, зависла істота без імені. Вона — не з води й не з повітря, а з чогось між: синьої думки, мрії на межі сну, видиху, що так і не став словом.

Її форма змінюється щоразу, як на неї дивишся. Один бачить хвилю. Інший — рух руки. Комусь здається, що це музика, перетворена на форму, а комусь — що це привид емоції, яка встигла розчинитися, залишивши після себе лише цей вигин у просторі.

Це — «мить до того, як щось сталося». Коли серце вже стиснулося, але ще не відчуло болю. Коли подих ще триває, але вже не належить тобі.
Цей фрагмент — не фігура. Це — відлуння руху, зафіксоване як нагадування, що краса — не завжди має обриси.

І саме тому Aquariumbar ув'язнив її у склі: щоб ми могли бачити те, що зазвичай минає надто швидко.