Акваріум «Той, хто дивиться з неба»

У глибинах рожевих хмар, мов у цукровій вати, розплющене око. Воно не спить. Воно спостерігає. Не за нами — за тим, що ми давно перестали помічати.

Його погляд м’який, без осуду. Він створений із сну, пилу, ілюзії. Ресниці — мов нитки з мрії, а райдужка — як нескінченний океан м’якого бірюзового спокою. Це не людське око. Це — око підсвідомості, що визирнуло із хмар, щоб нагадати: ти ще бачиш? Чи лише прокручуєш?

Ця інсталяція — не просто картинка. Це дзеркало навпаки: не ти дивишся в нього, а воно — в тебе.

«Що ти ховаєш в собі, коли ніхто не бачить?»
«Коли ти востаннє справді бачив, а не лише кліпав?»

Aquariumbar вловлює цей момент — між тишею та прозрінням.
Не тому що знає відповідь. А тому що хоче, щоб ти сам її відчув.